ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТРУДНОЩІВ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ
Діти з труднощами в навчанні відзначаються гіперактивністю, проблемами в поведінці, розсіяною увагою, різким коливанням настрою, особливостями фізичного стану, в них часто спостерігається головний біль, особливо в ситуації тиску, фрустрації, постійних принижуючих навчальних невдач. Дослідження в галузі нейропсихології, когнітивної і спеціальної психології свідчать, що багато учнів з труднощами мають однакові внутрішні здібності, у порівнянні з успішними учнями, але вони не знають як організувати їх в ефективні навчальні стратегії, не володіють прийомами переробки навчальної інформації.
Отже, досвід навчання новим когнітивним стратегіям, прийомам сукцесивного та симультанного аналізу й синтезу, врахування в процесі навчання провідного когнітивного стилю дитини змінює систему віри учнів з труднощами в навчанні, щодо власних здібностей, та сприяє формуванню у цих дітей таких особистісних якостей, як самоповага, самосприйняття. У сучасному суспільстві досить усталеними залишаються підходи, які концентрують увагу батьків, вчителів, на тому, що дитина не може зробити, ігноруючи при цьому силу та активність дітей і їх індивідуально-типологічні особливості.
Нейропсихологічні методи дослідження дітей із труднощами в навчанні достатньою мірою розкрито в роботах науковців Л. Вессермана, С. Дорофеєвої, Ю. Дем’янова, Д. Ісаєва, Н. Корсакової, І. Марковської, Ю.Мікадзе, Е. Семирницької, Р.Левіної, Н. Трауготт.
У спеціальній педагогіці версію нейропсихологічної методики О. Лурія для дослідження і розвитку синтетичної діяльності як у дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку, так і здорових дітей опрацьовано В. Тарасун [4]. Проблемою порушень писемного мовлення в теоретичному й практичному аспектах займається І. Садовнікова. Беззаперечну цінність для розуміння проблеми труднощів у навчанні мають праці О. Венгера, Ю. Гільбуха, В. Дубровіної, у яких розкрито особливості діагностики психологічної готовності до шкільного навчання. Серед зарубіжних дослідників труднощів навчальної діяльності варто відзначити праці Дж. Брунера, Д. Лернера, Л. Фларо.
Таким чином, гостра соціальна потреба у вивченні дітей з труднощами в навчанні, недостатність науково-теоретичної розробленості проблеми у вітчизняній спеціальній літературі спонукали нас для написання цієї статті.
Ця обставини актуалізують наступні завдання: 1)здійснити аналіз поняття “труднощі в навчанні”;2)проаналізувати специфічні труднощі навчальної діяльності дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку.
На думку, С. Зінченко, В. Злогодух труднощі у навчанні – це специфічні проблеми, пов’язані з навчанням, які перешкоджають дитині щось вивчати або використовувати певні навички. Труднощі у навчанні бувають різноманітними: опанування читанням, письмом і математичними діями. Фахівці уважають, що труднощі у навчанні зумовлені відмінностями в обробці мозком навчальної інформації. Діти, які мають труднощі у навчанні мають нормальний інтелектуальний потенціал, але їх мозок обробляє інформацію по-іншому. Труднощі у навчанні виявляються коли дитина досягає шкільного віку, оскільки саме в цей час їй необхідні уміння і навички з різних видів діяльності: математичної, читацької, мовленнєвої, рухової, графічної [1].
Науковці О. Мякушко, В. Тарасун [5], С. Скрипник [3] наполягають на тому, що в цей час у дитини необхідно формувати й розвивати базовий обсяг інваріантих дій та операцій: а саме прийоми логіки, прийоми навчальної діяльності, сукцесивно-симультанні структури, когнітивні стилі.
Власне тлумачення труднощів у навчанні знаходимо у представників когнітивної психології чи інформаційно-процесуальної теорії, яка співвідноситься з розумінням і вивченням ментальних процесів. Загалом, інформаційно-процесуальний підхід розглядає труднощі навчання як рефлексивну відмінність у тому, як люди організовують, кодують та трансформують вхідні стимули. Інформаційно-процесуальний підхід наголошує, що діти з труднощами у навчанні потребують формування навчальних стратегій, які озброюють їх уміннями думати, вирішувати проблеми, робити висновки та вчитись продуктивно разом з класом.
Дослідження представника інформаційно-процесуальної теорії Дж.Брунера є однією з перших спроб розуміння природи когнітивних процесів учнів і того, як вони співвідносяться з навчанням і процесом мислення. Дж. Брунер наголошує, що кожен учень має унікальний ідіосинкразійний стиль навчання і говоріння, саме тому на землі немає двох абсолютно схожих дітей. Одні діти можуть розвивати внутрішні вищі когнітивні системи, а інші володіють тенденцією до розвитку балансу між усіма когнітивними системами. Діти вчаться від батьків й інших людей, які їх оточують завдяки механізмові імітації або поведінковому моделюванню зовнішніх поведінкових паттернів, таких як: рух очей, нахил голови, інтонація, дихання, використання мовлення [2].
Попередження труднощів навчальної діяльності у дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку набуває особливої актуальності, оскільки саме в цієї категорії дітей спостерігається низка особливостей в прийомі, переробці й збереженні навчальної інформації. Численні дослідження показують, що навіть нерізко виражені порушення в мовленнєвому розвитку дитини викликають труднощі в засвоєнні навчальних програм з предметів лінгвістичного циклу (Е.Дранкіна, І. Прищепова, О. Мякушко, В. Тарасун ті ін.); більш виражені відхилення ведуть до виникнення стійких дисграфій і дислексій (Р. Левіна, І. Садовнікова, Л. Спірова та ін.). Однак, порушення мовленнєвого розвитку мають і більш широкі наслідки. Недостатнє засвоєння мовних засобів (особливо семантичних одиниць на різних рівнях організації мови) та мовних навичок (особливо граматичних) обмежують можливості спонтанного розвитку мовної системи, зокрема самостійне засвоєння значень нових слів, з потоком яких дитина зустрічається вступивши до школи. Це веде до недостатнього розуміння усного та особливо писемного мовлення, що зрештою ускладнює процес оволодіння шкільними знаннями.
О. Мякушко, В. Тарасун зауважують, що у дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку (далі ПМР) найбільші типовими труднощами є невміння дітей: користуватися наявними у них знаннями та вміннями у нових, нестандартних, незвичайних умовах; знаходити необхідну для виконання даного завдання інформацію в умовах її недостатності чи надмірності; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки й залежності в явищах та предметах, що аналізувалися; вільно оперувати інформацією через недостатній рівень засвоєння природничих знань та сформованості вміння “читати” зміст об’єктів (мисленнєвих, знакових, предметних, у формі явищ); оперувати ними, знаходити їх можливі й адекватні замінники [5].
Одним із дієвих засобів запобігання виникненню труднощів у навчанні є діагностика (а у подальшому формування): рівня розвитку їхніх навчальних здібностей; ступеня зрілості у дітей інваріантних дій та операцій.
В. Тарасун встановлено, що однією з основних причин труднощів шкільного навчання дітей з ПМР є саме недостатній рівень розвитку в учнів навчальних здібностей як загальних, так і спеціальних. Відповідно до цього може бути передбачено виникнення у конкретного учня певного типу неуспішності – загальної чи парціальної (тобто з окремого навчального предмета). Так, зниження у дітей рівня загального інтелектуального розвитку, як правило, призводить до загальної неуспішності. А труднощі у вивченні окремих предметів (письмо, математика, читання) можуть викликатися недорозвитком спеціальних здібностей – лінгвістичних або математичних [4].
Як правило, на початку шкільного навчання педагог (учитель логопед, психолог) вивчає стан сформованості в учнів навчальних здібностей і на основі результатів цього обстеження розробляє індивідуальні програми, спрямовані на запобігання виникнення неуспішності. З цією метою педагог планомірно розвиває в учнів операції аналізу, синтезу, узагальнення, що становлять основу мисленнєвих процесів. Для запобігання парціальної неуспішності вчитель (вихователь) формує в них ті спеціальні навчальні здібності, які забезпечують засвоєння конкретного навчального предмета (письма, математики, читання, малювання і т. д.) Безумовно, така робота дає позитивні результати, оскільки спрямовується на розвиток у дітей такого комплексу індивідуально-психічних процесів, від якого за наявності інших необхідних умов (вихідного мінімуму знань, позитивного ставлення до навчання та ін.) залежить легкість і швидкість засвоєння навчального матеріалу.
Водночас визначення у дитини з ПМР співвідношення між достатньо зрілими й недорозвинутими симультанно-сукцесивними, структурами дозволить застосувати на початковому етапі оволодіння письмовим мовленням як традиційні, так і нетрадиційні, методи навчання письма і читання. Тобто, створюється можливість оволодіння дітьми з ПМР навичкою читання і письма на основі формування у них цілісних образів слів і речень та автоматизованих моторних схем, з наступним переходом до формування у дітей звуко-буквеного аналізу та синтезу.
Таким чином, достатня зрілість симультанного виду аналізу і синтезу позитивно впливає на процес формування в учнів внутрішньої схематизації, без якої не можливе здійснення логіко-граматичних відношень, що лежать в основі спеціальних здібностей, які забезпечують якісне засвоєння лінгвістичних і математичних знань дітьми з порушеннями мовленнєвого розвитку.
Література:
- Зінченко С. М., Злагодух В. В. Нейропсихологічний аналіз специфічних порушень арифметичних дій та шляхи їх попередження //Соціальна педіатрія. Вип. ІІІ. Зб. наук. пр. – К.: Інтермед, 2005. – С. 265-267.
- Омельченко І.М. Шляхи подолання труднощів у навчальній діяльності учнів в руслі інформаційно-процесуального підходу // Збірник наук. праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Серія “Педагогічні науки”. – Вип.3 – 4 (55-56). – Полтава, 2007. – С. 201-209.
- Скрипник Т. Раннє прогнозування труднощів у навчанні дітей перед дошкільного віку // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб. :Вип. 5 /За ред. В. І. Бондаря, В. В. Засенка. – К.: Наук. світ, 2004. – С .298-301.
- Тарасун В. Логодидактика – Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 2004. – 348 с.
- Трансверсальні здібності: оцінювання і розвиток: Науково-методичний посібник / В.В. Тарасун, О.І. Мякушко; За наук. ред. проф. Тарасун В.В. – К.: Актуальна освіта, 2005. – 160с. з іл.